«Про внесення зміни до статті 15 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» щодо призову громадян України на строкову військову службу (від 18.02.2016 р. № 1008-VIII)
Частину шосту статті 15 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" викласти в такій редакції:
"6. Строки проведення призову (призовів) громадян України на строкову військову службу визначаються Указом Президента України. Такий указ публікується в засобах масової інформації не пізніш як за місяць до закінчення року, що передує року призову (призовів) громадян України на строкову військову службу, крім указу про призов (призови) громадян України на строкову військову службу в особливий період, який публікується не пізніш як за місяць до початку проведення призову (призовів) громадян України на строкову військову службу".
Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України. Верховна Рада України; Закон від 04.02.2016 № 990-VIII
Доповнити статтею 257-1 такого змісту:
"Стаття 257-1. Особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України
1. Заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
2. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
3. У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
4. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
5. Копія судового рішення видається особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи".
2. Частину першу статті 367 доповнити пунктом 8 такого змісту:
"8) встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України".
Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб
У Законі України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб":
1) абзац перший частини першої статті 1 викласти в такій редакції:
"1. Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру";
2) у частині першій статті 2 слова "повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції" замінити словами "створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні";
3) частину першу статті 3 після слів "Громадянин України" доповнити словами "іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні";
4) у статті 4:
частину першу доповнити словами та цифрами "що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону";
у частині другій слово "Підставами" замінити словом "Підставою", а слова "наявність реєстрації місця" виключити;
частину третю викласти в такій редакції:
"3. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім’ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну";
частину шосту виключити;
частини сьому - п’ятнадцяту замінити п’ятьма частинами такого змісту:
"7. Разом із заявою заявник подає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус.
У разі наявності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв’язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов’язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви.
У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв’язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).
У передбаченому абзацом третім цієї частини випадку уповноважений орган, визначений частиною третьою цієї статті, зобов’язаний розглянути заяву про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи протягом 15 робочих днів та прийняти рішення про видачу заявнику довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або про відмову у видачі довідки з обов’язковим зазначенням підстави відмови, яке підписується керівником цього органу.
8. У разі подання заяви законним представником особи додатково подаються:
документ, що посвідчує особу законного представника;
документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі);
у разі необхідності - свідоцтво про народження дитини.
9. Порядок збирання та оброблення даних, оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та форма її зразка затверджуються Кабінетом Міністрів України.
10. Заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо:
1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону;
2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;
3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення;
4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті;
5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв’язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.
Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо у неї з’явилися підстави, визначені у статті 1 цього Закону, або усунуті підстави для відмови у видачі довідки, передбачені цією статтею, чи оскаржити рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до суду.
11. У разі втрати або псування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи замість неї безоплатно видається дублікат";
5) доповнити статтею 4-1 такого змісту:
"Стаття 4-1. Єдина інформаційна база даних про внутрішньо переміщених осіб
1. Єдина інформаційна база даних про внутрішньо переміщених осіб створюється з метою обліку таких осіб.
2. Порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб визначається Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім’ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну, є відповідальним за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб";
6) частини другу - шосту статті 5 виключити;
7) у статті 6:
у назві слова "що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" замінити словами "що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, або документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус";
частину першу викласти в такій редакції:
"1. Оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, або документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи";
8) у статті 7:
частину четверту викласти в такій редакції:
"4. Внутрішньо переміщена особа, яка звільнилася з роботи (припинила інший вид зайнятості), за відсутності документів, що підтверджують факт звільнення (припинення іншого виду зайнятості), періоди трудової діяльності та страхового стажу, реєструється як безробітна та отримує допомогу по безробіттю, соціальні та інші послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття відповідно до законодавства.
Внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви). У разі припинення приймання поштових відправлень на/з території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв’язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, така заява подається до відповідного районного, міськрайонного, міського, районного у місті центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи.
Взята на облік внутрішньо переміщена особа, яка не має документів, необхідних для надання статусу безробітного, отримує статус безробітного без вимог, що застосовуються за звичайної процедури. До отримання документів та відомостей про періоди трудової діяльності, заробітну плату (дохід), страховий стаж допомога по безробіттю таким особам призначається у мінімальному розмірі, встановленому законодавством на випадок безробіття";
9) у статті 9:
у частині першій:
після абзацу першого доповнити трьома абзацами такого змісту:
"єдність родини;
сприяння органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб’єктами приватного права у пошуку та возз’єднанні членів сімей, які втратили зв’язок внаслідок внутрішнього переміщення;
інформацію про долю та місцезнаходження зниклих членів сім’ї та близьких родичів".
У зв’язку з цим абзаци другий - п’ятнадцятий вважати відповідно абзацами п’ятим - вісімнадцятим;
в абзаці десятому слово "постійне" виключити;
абзац шістнадцятий після слів "безкоштовний проїзд для" доповнити словом "добровільного";
у частині другій:
пункт 3 викласти в такій редакції:
"3) повідомляти про зміну місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання.
У разі добровільного повернення до покинутого постійного місця проживання внутрішньо переміщена особа зобов’язана повідомити про це структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем отримання довідки не пізніш як за три дні до дня від’їзду";
10) у статті 11:
частину третю викласти в такій редакції:
"3. Центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім’ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну:
відповідає за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб;
забезпечує захист персональних даних внутрішньо переміщених осіб, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб;
забезпечує надання внутрішньо переміщеним особам гуманітарної допомоги;
розробляє державні програми підтримки та вирішення соціально-побутових питань внутрішньо переміщених осіб;
подає Кабінету Міністрів України пропозиції про заходи, необхідні для реалізації цього Закону, щодо забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб;
забезпечує інформування внутрішньо переміщених осіб про можливості працевлаштування у відповідних населених пунктах, а також сприяє у працевлаштуванні внутрішньо переміщеним особам, які отримали статус безробітного, організовує підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації таких осіб";
11) абзаци сьомий - дев’ятий частини першої статті 12 замінити вісьмома абзацами такого змісту:
"Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.
Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є:
дані, отримані з відповідних державних реєстрів;
дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об’єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до статті 16 цього Закону.
У разі наявності у внутрішньо переміщеної особи обґрунтованих причин для продовження строку її відсутності за місцем проживання понад 60 днів така особа звертається з відповідною письмовою заявою за місцем проживання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад. У такому разі строк відсутності внутрішньо переміщеної особи за місцем проживання може бути збільшено до 90 днів.
Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи";
13) частину першу статті 18 викласти в такій редакції:
"1. Україна співпрацює з іншими державами, міжнародними організаціями з метою запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення та підтримання умов, що дають змогу таким особам добровільно, в безпечних умовах та з гідністю повернутися до покинутого місця проживання, або умов для інтеграції внутрішньо переміщених осіб за новим місцем проживання в Україні".
«Про державну службу» (від 10.12.2015 р., набуття чинності 01.05.2016 р., № 889-VIII)
Цей Закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
За законом, вступ на усі посади державної служби відтепер відбуватиметься лише за конкурсом на основі особистих якостей та досягнень кандидатів на посади, виключаються будь-які корупційні механізми при вступі та проходження державної служби. Також встановлюється прозора модель оплати праці, розроблена з урахуванням європейського досвіду. Крім того, запроваджується компетентнісна модель управління людськими ресурсами, оцінювання результатів роботи державних службовців, їх кар'єрна мотивація, підвищуються кваліфікаційні вимоги.
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг»
У Кодексі України про адміністративні правопорушення :
1) статтю 197 викласти в такій редакції:
"Стаття 197. Проживання без паспорта громадянина України або без реєстрації місця проживання
Проживання громадян, зобов’язаних мати паспорт громадянина України, без паспорта громадянина України або за недійсним паспортом громадянина України, а також проживання громадян без реєстрації місця проживання -
тягнуть за собою попередження.
Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за порушення, передбачені частиною першою цієї статті, -
тягнуть за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";
у статті 219 доповнити частиною другою такого змісту:
"Від імені виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 197, 198 цього Кодексу (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження в центрі надання адміністративних послуг), мають право адміністратори центрів надання адміністративних послуг";
У статті 12 Земельного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27):
назву після слів "міських рад" доповнити словами "та їх виконавчих органів";
доповнити частиною другою такого змісту:
"До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать:
1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону;
2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону".
У Законі України "Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України"
у статті 6: частину третю викласти в такій редакції:
"У разі виникнення обмежень, передбачених цією статтею, орган, що їх запровадив, повідомляє про них у десятиденний строк з моменту їх запровадження:
1) громадянина України, щодо якого запроваджено відповідні обмеження;
2) органи Державної прикордонної служби України, які здійснюють контроль за дотриманням таких обмежень";
2) у частині другій статті 8 слова та цифри "пунктами 1, 2 і 6-8" замінити словом та цифрою "пунктом 1".
У Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні"
доповнити статтею 37-1 такого змісту:
"Стаття 37-1. Повноваження у сфері реєстрації місця проживання фізичних осіб
1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження:
1) формування та ведення реєстру територіальної громади відповідно до закону";
3) пункт 2 частини другої статті 38 виключити.
У Законі України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 15, ст. 232 із наступними змінами):
1) у статті 3:
абзаци п’ятий і сьомий викласти в такій редакції:
"місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини";
"орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради";
в абзаці восьмому слова "або місця перебування" виключити;
в абзаці дев’ятому слова "та місце перебування особи", "довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи", "довідка про звернення за захистом в Україні" виключити;
доповнити абзацами десятим - тринадцятим такого змісту:
"документи, до яких вносяться відомості про місце перебування, - довідка про звернення за захистом в Україні, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;
реєстр територіальної громади - база даних, призначена для зберігання, обробки, використання визначеної цим Законом інформації, що створюється, ведеться та адмініструється органом реєстрації для обліку осіб, які проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
зняття з реєстрації - внесення інформації про зняття з реєстрації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку";
2) статтю 6 викласти в такій редакції:
"Стаття 6. Реєстрація місця проживання особи
Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов’язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
У разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку (далі - представник).
Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):
письмову заяву;
документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;
квитанцію про сплату адміністративного збору;
документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;
військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
У разі подання заяви представником особи додатково подаються:
документ, що посвідчує особу представника;
документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).
Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
За бажанням батьків чи одного з них документи, передбачені цією статтею для реєстрації місця проживання дитини, можуть бути подані органам державної реєстрації актів цивільного стану під час проведення державної реєстрації народження дитини. Органи державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, направляють зазначені документи органам реєстрації для реєстрації місця проживання новонародженої дитини.
Реєстрація місця проживання новонародженої дитини може здійснюватися також на підставі направлених органами соціального захисту населення даних, що зазначив законний представник, з яким постійно проживає дитина, у заяві про призначення допомоги при народженні дитини.
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.
Особа може доручити в установленому законодавством порядку подати заяву про реєстрацію місця проживання відповідній посадовій особі виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку за місцем її проживання.
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
У разі якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій адміністративно-територіальній одиниці, орган реєстрації після реєстрації такого місця проживання надсилає повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному органу реєстрації за попереднім місцем проживання особи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі внесення під час реєстрації помилкових відомостей про особу орган реєстрації зобов’язаний на підставі поданих особою або її представником достовірних відомостей у день звернення внести необхідні зміни до документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування, реєстру відповідної територіальної громади із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
У разі прийняття рішення про зміну нумерації будинків, перейменування вулиць (проспектів, бульварів, площ, провулків, кварталів тощо), населених пунктів, адміністративно-територіальних одиниць, зміни в адміністративно-територіальному устрої на підставі відповідних актів вносяться зміни до реєстру територіальної громади, із збереженням попередніх даних, із подальшим внесенням цієї інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
У випадку, передбаченому частиною тринадцятою цієї статті, зазначені відомості за бажанням особи вносяться до документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування. Такі відомості вносяться безоплатно.
Орган реєстрації у разі виявлення в реєстрі територіальних громад помилкових відомостей про особу повідомляє її про це у тридцятиденний строк з дня виявлення таких відомостей, а також звертається до особи з проханням надати достовірні відомості для внесення змін до відповідного реєстру та/або документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування. Орган реєстрації передає відповідну інформацію в установленому Кабінетом Міністрів України порядку для внесення змін до Єдиного державного демографічного реєстру.
Надання органами реєстрації та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб, відомостей про місце проживання особи та інших персональних даних здійснюється виключно у випадках, передбачених законами України, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини або за згодою самої особи.
Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов’язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов’язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування.
Реєстрація та продовження реєстрації тимчасового перебування іноземців, осіб без громадянства здійснюються відповідно до законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства";
3) доповнити статтею 6-1 такого змісту:
"Стаття 6-1. Особливості реєстрації місця проживання бездомних осіб
Бездомні та інші особи, які не мають постійного місця проживання, реєструються за адресою спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, створених органами місцевого самоврядування.
Подання заяви про реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання таких осіб у порядку і строки, встановлені цим Законом, покладається на відповідну спеціалізовану соціальну установу, заклад соціального обслуговування та соціального захисту, де проживають зазначені особи";
4) у статті 7:
абзац другий частини першої викласти в такій редакції:
"заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації";
частину другу доповнити словами і цифрою "з урахуванням вимог, визначених частиною одинадцятою статті 6 цього Закону";
в абзаці другому частини четвертої слова "або свідоцтво про належність до громадянства України" виключити;
частину п’яту викласти в такій редакції:
"У разі подання заяви представником особи додатково подаються:
документ, що посвідчує особу представника;
документ, що підтверджує повноваження особи як представника (законного представника)";
доповнити частиною сьомою такого змісту:
"Особа може доручити в установленому законодавством порядку подати заяву про зняття з реєстрації місця проживання відповідній посадовій особі виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку за місцем її проживання";
5) доповнити статтею 9-1 такого змісту:
"Стаття 9-1. Підстави для відмови в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання
Орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо:
особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію;
у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними;
для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.
Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови";
6) статті 10 та 11 викласти в такій редакції:
"Стаття 10. Правила реєстрації місця проживання
Правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 11. Повноваження органів реєстрації та державних органів у сфері реєстрації фізичних осіб
Орган реєстрації здійснює:
формування та ведення Реєстру територіальних громад;
реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
передачу інформації та/або внесення у встановленому законом порядку відомостей про реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування до Єдиного державного демографічного реєстру.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, здійснює:
узагальнення практики застосування нормативно-правових актів з питань реєстрації місця проживання, виявлення проблемних питань у сфері реєстрації місця проживання та розроблення шляхів їх вирішення;
розроблення проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів у сфері реєстрації місця проживання;
встановлення у межах своїх повноважень вимог до програмного забезпечення реєстрів територіальних громад та стандарти обміну даними між такими реєстрами.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб:
контролює дотримання органами реєстрації законодавства з питань реєстрації місця проживання;
надає методологічну та технічну допомогу у забезпеченні взаємодії між реєстрами територіальних громад;
вносить пропозиції щодо забезпечення формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб та бере участь у розробленні проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів у сфері реєстрації фізичних осіб.
Облік громадян України, які проживають за межами України, ведеться закордонними дипломатичними установами України у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку";
7) доповнити статтями 11-1-11-3 такого змісту:
"Стаття 11-1. Адміністративний збір
За реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання сплачується адміністративний збір:
у разі звернення особи протягом встановленого цим Законом строку - у розмірі 0,0085 розміру мінімальної заробітної плати;
у разі звернення особи з порушенням встановленого цим Законом строку - у розмірі 0,0255 розміру мінімальної заробітної плати.
У разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну адміністративну послугу та зараховується до місцевого бюджету за новим місцем проживання.
Стаття 11-2. Реєстр територіальної громади
Орган реєстрації для потреб реєстрації місця проживання відповідно до цього Закону формує та веде реєстр територіальної громади. Орган реєстрації є розпорядником відповідного реєстру територіальної громади.
Органи реєстрації здійснюють обмін відомостями між реєстрами різних територіальних громад для реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання особи у разі її вибуття з однієї адміністративно-територіальної одиниці та прибуття до іншої адміністративно-територіальної одиниці в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Вимоги до збирання, зберігання, обробки, використання і захисту інформації у реєстрах територіальних громад визначаються законом.
До реєстру територіальної громади вносяться:
дані про особу:
прізвище, власне ім’я (усі власні імена), по батькові;
дата та місце народження;
місце проживання;
відомості про громадянство;
унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (якщо така інформація внесена до паспорта громадянина України);
дата реєстрації місця проживання;
прізвище, ім’я та по батькові представника, якщо він діє від імені особи, та відомості про документ, що посвідчує повноваження представника;
інформація про попереднє місце проживання;
дата зняття з реєстрації місця проживання (після вибуття особи);
найменування органу реєстрації, прізвище, ім’я, по батькові та посада особи, яка вносила записи до реєстру.
Стаття 11-3. Доступ до реєстрів територіальних громад
Доступ до інформації, що міститься у реєстрах територіальних громад, здійснюється з дотриманням вимог цього Закону, законів України "Про інформацію" та "Про захист персональних даних".
Службовим та посадовим особам розпорядників реєстрів та інших органів державної влади, що обробляють персональні дані, внесені до реєстрів, забороняється розголошувати персональні дані, що стали їм відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків.
Кожна особа має право на доступ до своїх персональних даних, внесених до реєстрів, а також інші права щодо своїх персональних даних, передбачені Законом України "Про захист персональних даних".
Доступ до реєстрів здійснюється виключно авторизовано, із збереженням інформації про службову або посадову особу, яка здійснювала запит, та час такого запиту.
Органу реєстрації заборонено передавати дані з реєстру територіальної громади третім особам з метою, не передбаченою цим Законом.
Обмін інформацією між органами реєстрації та іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування здійснюється за письмовою згодою особи з метою надання їй адміністративних послуг.
Передача персональних даних, внесених до реєстрів територіальних громад, органам державної влади, органам місцевого самоврядування без письмової згоди особи може здійснюватися лише у випадках, передбачених законом.
Дані реєстрів територіальних громад можуть використовуватися із статистичною або науковою метою, за умови їх знеособлення".
6. У Законі України "Про Державний реєстр виборців" :
1) частину першу статті 6 доповнити пунктом 6 такого змісту:
"6) унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (якщо така інформація внесена до паспорта громадянина України)";
2) частини першу та другу статті 8 викласти в такій редакції:
"1. Виборча адреса виборця визначається згідно з цією статтею та є підставою для віднесення виборця до відповідної виборчої дільниці.
2. Виборчою адресою виборця є адреса, за якою зареєстровано його місце проживання відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні";
3) статтю 17 доповнити частиною сьомою такого змісту:
"7. Підставою для видання наказу про внесення запису до бази даних Реєстру, внесення змін до персональних даних виборця, включеного до Реєстру, також можуть бути відомості, передані розпоряднику Реєстру згідно із статтею 22 цього Закону";
4) у статті 22:
друге речення частини першої викласти в такій редакції: "Поновлення бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, зазначених у частинах третій - дванадцятій та шістнадцятій цієї статті";
частину другу доповнити словами "або розпоряднику Реєстру згідно із цією статтею";
у частині третій:
в абзаці першому слова "реєстрації фізичних осіб" замінити словом "громадянства";
пункти 1, 4 та 5 виключити;
після частини одинадцятої доповнити новою частиною такого змісту:
"12. Уповноважена посадова особа органу реєстрації подає відомості про:
1) громадян України, зареєстрованих за місцем проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, яким протягом наступного місяця виповниться 18 років;
2) виборців, які протягом попереднього місяця зареєстрували своє місце проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці;
3) виборців, які протягом попереднього місяця зняті з реєстрації за місцем проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці".
У зв’язку з цим частини дванадцяту - двадцять другу вважати відповідно частинами тринадцятою - двадцять третьою;
у частині тринадцятій:
у першому реченні слово "одинадцятою" замінити словом "дванадцятою";
у другому реченні слова "десятою та одинадцятою" замінити словами "десятою - дванадцятою", а слово "житла" виключити;
у частинах чотирнадцятій, двадцять першій, двадцять другій та двадцять третій слово "одинадцятою" замінити словом "дванадцятою";
у частині сімнадцятій:
в абзаці першому слова "частинами третьою - одинадцятою" замінити словами "частинами третьою - дванадцятою";
у пункті 1 слова та цифри "частиною другою статті 17" замінити словом та цифрами "статтею 17";
у пункті 2 слова та цифри "частиною третьою статті 17" замінити словом та цифрами "статтею 17";
у частині вісімнадцятій слова "зареєстрованим місцем проживання та адресою житла виборця" замінити словами "адресою, за якою зареєстровано його місце проживання";
у частині дев’ятнадцятій слово "п’ятнадцятою" замінити словом "шістнадцятою";
після частини двадцять другої доповнити новою частиною такого змісту:
"23. Відомості, передбачені цією статтею, можуть подаватися розпоряднику Реєстру в електронному вигляді з державних інформаційних систем, що містять відповідну інформацію, у тому числі з Єдиного державного демографічного реєстру, у порядку, встановленому розпорядником Реєстру та органом, що забезпечує функціонування відповідної інформаційної системи. У такому разі ці відомості органам ведення Реєстру не подаються. Розпорядник Реєстру засобами автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи Реєстру передає отримані відомості відповідним органам ведення Реєстру".
У зв’язку з цим частину двадцять третю вважати частиною двадцять четвертою;
5) у статті 26:
частину четверту доповнити словами "а також для створення реєстрів територіальних громад";
частину шосту викласти в такій редакції:
"6. Персональні дані Реєстру у визначених законом випадках можуть бути використані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, для реалізації покладених на нього повноважень";
6) перше речення частини першої статті 28 викласти в такій редакції:
"1. Передбачені статтею 22 цього Закону відомості подаються відповідними органами, закладами, установами за десять днів до дня голосування";
7) у частині четвертій статті 33 слово "ведення" виключити.
Більш детально за посиланням: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/888-19/page2
Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (нова редакція, від 26.11.2015 р. № 835-VIII)
Серед основних нововведень Закону:
1. Змінено перелік суб’єктів державної реєстрації.
Так, відтепер державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців може здійснюватись:
• виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київською та Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями
• нотаріусами
Нотаріус як державний реєстратор виконує повноваження, передбачені абзацами другим, четвертим, сьомим - дев'ятим, дванадцятим і шістнадцятим частини першої статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Під час проведення державної реєстрації і надання відомостей з Єдиного державного реєстру нотаріус використовує печатку нотаріуса, визначену Законом України "Про нотаріат", та доступ до Єдиного державного реєстру на підставі договору, укладеного між державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом та технічним адміністратором Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Нотаріус, який провів реєстраційну дію, протягом трьох робочих днів з дня її проведення забезпечує надсилання документів, поданих для проведення цієї дії, відповідному державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи або місцем проживання фізичної особи - підприємця
• акредитованими суб’єктами. Відповідно до Закону акредитованим суб'єктом може бути юридична особа публічного права, у трудових відносинах з якою перебуває не менше ніж три державні реєстратори та яка до початку здійснення повноважень у сфері державної реєстрації уклала: договір страхування цивільно-правової відповідальності з мінімальним розміром страхової суми у тисячу мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року; договір з іншим суб'єктом державної реєстрації та/або нотаріусом (у разі коли акредитований суб'єкт здійснює повноваження виключно в частині забезпечення прийняття та видачі документів у сфері державної реєстрації)
2. Запровадження порталу електронних сервісів, що повинен забезпечувати:
• подання документів в електронній формі для державної реєстрації, ліцензування видів господарської діяльності, видачі документів дозвільного характеру;
• контроль за повнотою заповнення заяви про державну реєстрацію, ліцензування видів господарської діяльності, видачі документів дозвільного характеру;
• перегляд стану розгляду поданих документів;
• доступ до відомостей та документів, визначених цим Законом;
• оприлюднення результатів надання адміністративних послуг;
• формування та подання запитів в електронній формі про надання витягів;
• перегляд, копіювання та роздрукування виписки, витягу, інших документів та відомостей з Єдиного державного реєстру;
• сплату адміністративного збору та оплату надання відомостей з Єдиного державного реєстру з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу;
• функціонування персонального кабінету;
• доступ державних органів, у тому числі судів, органів Національної поліції, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, а також органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб до відомостей з Єдиного державного реєстру;
• проведення інших операцій, визначених цим Законом.
3. Запроваджено процедуру зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації. Розгляд документів зупиняється на строк, що становить 15 календарних днів з дати їх подання.
Законом визначено виключний перелік підстав для зупинення розгляду документів.
4. Змінено розмір адміністративного збори за проведення реєстраційних дій.
Так, зокрема, встановлено наступні ставки адміністративного збору:
• 0,3 мінімальної заробітної плати - за державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, крім внесення змін до інформації про здійснення зв'язку з юридичною особою;
• 75 відсотків адміністративного збору, встановленого цією частиною, - за державну реєстрацію на підставі документів, поданих в електронній формі;
• 0,05 мінімальної заробітної плати - за надання виписки для проставлення апостилю та витягу в паперовій формі;
• 0,07 мінімальної заробітної плати - за надання документа в паперовій формі, що міститься в реєстраційній справі;
• 75 відсотків плати, встановленої цією частиною за надання відповідного документа в паперовій формі - за надання витягу в електронній формі та документа в електронній формі, що міститься в реєстраційні справі.
5. Запроваджено процедуру оскарження рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації до Міністерства юстиції України та його територіальних органів.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом 15 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть встановити інші строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.
Повний текст Закону за посиланням: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/888-19/page2
«Про Державне бюро розслідувань» (від 12.11.2015 р. № 794-VIII)
Цей Закон визначає правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань.
Державне бюро розслідувань є центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Зокрема, Державне бюро розслідувань вирішує завдання із запобігання, виявлення, припинення, розкриття і розслідування:
1) злочинів, вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про державну службу», особами, посади яких віднесено до першої - третьої категорій посад державної служби, суддями та працівниками правоохоронних органів, крім випадків, коли ці злочини віднесено до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України;
2) злочинів, вчинених службовими особами Національного антикорупційного бюро України, заступником Генерального прокурора України - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або іншими прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю антикорупційного бюро України;
3) злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військових злочинів), крім злочинів, передбачених статтею 422 Кримінального кодексу України.
Державне бюро розслідувань відповідно до покладених на нього завдань та у межах своєї компетенції виконує наступні повноваження:
1) бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері протидії злочинності, вносить відповідні пропозиції на розгляд КМУ;
2) здійснює інформаційно-аналітичні заходи щодо встановлення системних причин та умов проявів організованої злочинності та інших видів злочинності, протидію яким віднесено до компетенції Бюро, вживає заходів до їх усунення;
3) припиняє і розкриває злочини, розслідування яких віднесено до компетенції Державного бюро розслідувань;
4) здійснює оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування злочинів, віднесених до підслідності Державного бюро розслідувань, на підставах та в порядку, встановлених законом;
5) здійснює розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за злочини, розслідування яких віднесено до підслідності Державного бюро розслідувань;
6) використовує гласних і негласних штатних та позаштатних працівників на підставах та в порядку, встановлених законом, дотримуючись умов добровільності і конфіденційності цих відносин, матеріально і морально заохочує осіб, які надають допомогу в запобіганні, виявленні, припиненні і розслідуванні злочинів, віднесених до підслідності Державного бюро розслідувань;
7) розробляє і затверджує методику розслідування окремих видів злочинів;
8) вживає заходів щодо відшкодування завданих державі збитків і шкоди, забезпечує можливості для конфіскації коштів та іншого майна, одержаного внаслідок вчинення злочинів, у порядку, визначеному законодавством;
9) організовує забезпечення особистої безпеки осіб рядового і начальницького складу, державних службовців Державного бюро розслідувань та інших
визначених законом осіб, а також захист осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, від протиправних посягань;
10) здійснює виконання запитів про надання правової допомоги, які надійшли від компетентних органів іноземних держав;
11) забезпечує відповідно до законодавства додержання режиму захищеної законом таємниці та іншої інформації з обмеженим доступом, а також визначеного законом порядку оприлюднення та надання доступу до до публічної інформації;
12) здійснює інші повноваження.
Систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні органи, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. Чисельність центрального апарату та територіальних управлінь складає 1500 осіб.
Директора Бюро призначає Президент України за поданням Прем'єр-міністра відповідно до подання конкурсної комісії, яка займатиметься відбором кандидатів в директори Бюро.
Відзначимо, особи, які претендують на посади Директора Державного бюро розслідувань та його заступників, повинні відповідати низці вимог. Зокрема, на ці посади може претендувати громадянин України, не молодший 35 років, який:
- має вищу юридичну освіту;
- має стаж роботи в галузі права не менше десяти років (після здобуття особою вищої юридичної освіти);
- має досвід роботи на керівних посадах не менше п’яти років;
- володіє державною мовою;
- не є членом жодної політичної партії;
- не є і не був членом організації, забороненої законом або судом;
- має високі моральні якості і бездоганну репутацію;
- за станом здоров’я спроможний виконувати відповідні службові обов’язки.
«Про зовнішню трудову міграцію» (від 05.11.2015 р. № 761-VIII)
Цей Закон визначає правові та організаційні засади державного регулювання зовнішньої трудової міграції та соціального захисту громадян України за кордоном (трудових мігрантів) і членів їхніх сімей.
Водночас зазначається, що дія закону не поширюється на громадян України, які шукають притулок чи отримали притулок у державі перебування; осіб, які здобувають освіту, професійну підготовку та підвищують кваліфікацію за кордоном; працівників дипломатичної служби та інших органів державної влади, які працюють у закордонних дипломатичних установах України; осіб, які перебувають у відрядженні за кордоном.
Документ передбачає, що права трудових мігрантів, зокрема на належні умови праці, винагороду, відпочинок і соціальний захист, регулюються законодавством держави перебування та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою. Громадяни України, які здійснювали оплачувану діяльність у державі перебування до набрання чинності цим законом прирівнюються у своїх правах до трудових мігрантів.
В ухваленому законі окремою статтею прописано порядок оподаткування доходів трудових мігрантів, оподаткування має здійснюватися в порядку та розмірі встановлених державою перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами. Резиденти України з урахуванням норм міжнародних договорів згідно з цим законом мають право на зарахування податків і зборів, сплачених за межами України, під час розрахунку податків і зборів в Україні відповідно до норм Податкового кодексу.
«Під час перебування за межами України трудовий мігрант зобов'язаний забезпечити повноту та своєчасність сплати податків і зборів за майно, розташоване на території України, що належить йому на праві власності або перебуває в оренді, зокрема шляхом призначення уповноваженої особи», - йдеться в законодавчому акті.
Визначено права трудових мігрантів на належні умови праці, соціальний захист і возз'єднання сім'ї. Держава зобов'язана сприяти реінтеграції в суспільство трудових мігрантів та членів їх сімей після повернення в Україну шляхом надання соцпослуг. Встановлено державний контроль та відповідальність за порушення вимог законодавства про трудову міграцію.
«Про електронну комерцію» (від 03.09.2015 р. № 675-VIII)
Цей Закон визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Зокрема, Закон запроваджує низку визначень, що застосовуватимуться у сфері правових відносин із електронними правочинами; визначає правовий статус покупця та продавця товарів, робіт, послуг в електронній комерції; встановлює обов’язок для продавця, який поширив інформацію про товар, роботу, послугу розкривати та забезпечити прямий, простий, стабільний доступ до інформації про повне його найменування та місцезнаходження, відомості про ліцензію, у разі її обов’язковості, інформацію щодо включення у вартість товару, роботи, послуги податків, вартість доставки.
Крім того, встановлюється обов’язок для всіх учасників відносин у сфері електронної комерції захищати персональні дані, що стали їм відомі з електронних документів (повідомлень) під час здійснення електронних правочинів, у порядку, передбаченому Законом України «Про захист персональних даних».
Зазначеним Законом внесено зміни до:
1. Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо обов’язкових реквізитів в первинних та зведених облікових документах, складених на паперових або машинних носіях, в частині надання можливості підписання зазначених документів за допомогою аналогу власноручного підпису або підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закон України від 22 травня 2003 року № 852-IV «Про електронний цифровий підпис»
(далі – Закон № 852-IV);
2. Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» щодо визначення оригіналу електронного документа. Зокрема, оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону № 852-IV;
3. Закону України від 01 червня 2010 року № 2297-VI «Про захист персональних даних» щодо надання фізичною особою дозволу на обробку її персональних даних. Зокрема, у сфері електронної комерції згода суб'єкта на обробку персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.
Частину шосту статті 15 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" викласти в такій редакції:
"6. Строки проведення призову (призовів) громадян України на строкову військову службу визначаються Указом Президента України. Такий указ публікується в засобах масової інформації не пізніш як за місяць до закінчення року, що передує року призову (призовів) громадян України на строкову військову службу, крім указу про призов (призови) громадян України на строкову військову службу в особливий період, який публікується не пізніш як за місяць до початку проведення призову (призовів) громадян України на строкову військову службу".
Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України. Верховна Рада України; Закон від 04.02.2016 № 990-VIII
Доповнити статтею 257-1 такого змісту:
"Стаття 257-1. Особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України
1. Заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
2. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
3. У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
4. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
5. Копія судового рішення видається особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи".
2. Частину першу статті 367 доповнити пунктом 8 такого змісту:
"8) встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України".
Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб
У Законі України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб":
1) абзац перший частини першої статті 1 викласти в такій редакції:
"1. Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру";
2) у частині першій статті 2 слова "повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції" замінити словами "створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні";
3) частину першу статті 3 після слів "Громадянин України" доповнити словами "іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні";
4) у статті 4:
частину першу доповнити словами та цифрами "що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону";
у частині другій слово "Підставами" замінити словом "Підставою", а слова "наявність реєстрації місця" виключити;
частину третю викласти в такій редакції:
"3. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім’ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну";
частину шосту виключити;
частини сьому - п’ятнадцяту замінити п’ятьма частинами такого змісту:
"7. Разом із заявою заявник подає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус.
У разі наявності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв’язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов’язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви.
У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв’язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).
У передбаченому абзацом третім цієї частини випадку уповноважений орган, визначений частиною третьою цієї статті, зобов’язаний розглянути заяву про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи протягом 15 робочих днів та прийняти рішення про видачу заявнику довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або про відмову у видачі довідки з обов’язковим зазначенням підстави відмови, яке підписується керівником цього органу.
8. У разі подання заяви законним представником особи додатково подаються:
документ, що посвідчує особу законного представника;
документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі);
у разі необхідності - свідоцтво про народження дитини.
9. Порядок збирання та оброблення даних, оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та форма її зразка затверджуються Кабінетом Міністрів України.
10. Заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо:
1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону;
2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;
3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення;
4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті;
5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв’язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.
Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо у неї з’явилися підстави, визначені у статті 1 цього Закону, або усунуті підстави для відмови у видачі довідки, передбачені цією статтею, чи оскаржити рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до суду.
11. У разі втрати або псування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи замість неї безоплатно видається дублікат";
5) доповнити статтею 4-1 такого змісту:
"Стаття 4-1. Єдина інформаційна база даних про внутрішньо переміщених осіб
1. Єдина інформаційна база даних про внутрішньо переміщених осіб створюється з метою обліку таких осіб.
2. Порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб визначається Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім’ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну, є відповідальним за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб";
6) частини другу - шосту статті 5 виключити;
7) у статті 6:
у назві слова "що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" замінити словами "що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, або документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус";
частину першу викласти в такій редакції:
"1. Оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, або документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи";
8) у статті 7:
частину четверту викласти в такій редакції:
"4. Внутрішньо переміщена особа, яка звільнилася з роботи (припинила інший вид зайнятості), за відсутності документів, що підтверджують факт звільнення (припинення іншого виду зайнятості), періоди трудової діяльності та страхового стажу, реєструється як безробітна та отримує допомогу по безробіттю, соціальні та інші послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття відповідно до законодавства.
Внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви). У разі припинення приймання поштових відправлень на/з території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв’язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, така заява подається до відповідного районного, міськрайонного, міського, районного у місті центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи.
Взята на облік внутрішньо переміщена особа, яка не має документів, необхідних для надання статусу безробітного, отримує статус безробітного без вимог, що застосовуються за звичайної процедури. До отримання документів та відомостей про періоди трудової діяльності, заробітну плату (дохід), страховий стаж допомога по безробіттю таким особам призначається у мінімальному розмірі, встановленому законодавством на випадок безробіття";
9) у статті 9:
у частині першій:
після абзацу першого доповнити трьома абзацами такого змісту:
"єдність родини;
сприяння органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб’єктами приватного права у пошуку та возз’єднанні членів сімей, які втратили зв’язок внаслідок внутрішнього переміщення;
інформацію про долю та місцезнаходження зниклих членів сім’ї та близьких родичів".
У зв’язку з цим абзаци другий - п’ятнадцятий вважати відповідно абзацами п’ятим - вісімнадцятим;
в абзаці десятому слово "постійне" виключити;
абзац шістнадцятий після слів "безкоштовний проїзд для" доповнити словом "добровільного";
у частині другій:
пункт 3 викласти в такій редакції:
"3) повідомляти про зміну місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання.
У разі добровільного повернення до покинутого постійного місця проживання внутрішньо переміщена особа зобов’язана повідомити про це структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем отримання довідки не пізніш як за три дні до дня від’їзду";
10) у статті 11:
частину третю викласти в такій редакції:
"3. Центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім’ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну:
відповідає за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб;
забезпечує захист персональних даних внутрішньо переміщених осіб, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб;
забезпечує надання внутрішньо переміщеним особам гуманітарної допомоги;
розробляє державні програми підтримки та вирішення соціально-побутових питань внутрішньо переміщених осіб;
подає Кабінету Міністрів України пропозиції про заходи, необхідні для реалізації цього Закону, щодо забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб;
забезпечує інформування внутрішньо переміщених осіб про можливості працевлаштування у відповідних населених пунктах, а також сприяє у працевлаштуванні внутрішньо переміщеним особам, які отримали статус безробітного, організовує підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації таких осіб";
11) абзаци сьомий - дев’ятий частини першої статті 12 замінити вісьмома абзацами такого змісту:
"Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.
Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є:
дані, отримані з відповідних державних реєстрів;
дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об’єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до статті 16 цього Закону.
У разі наявності у внутрішньо переміщеної особи обґрунтованих причин для продовження строку її відсутності за місцем проживання понад 60 днів така особа звертається з відповідною письмовою заявою за місцем проживання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад. У такому разі строк відсутності внутрішньо переміщеної особи за місцем проживання може бути збільшено до 90 днів.
Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи";
13) частину першу статті 18 викласти в такій редакції:
"1. Україна співпрацює з іншими державами, міжнародними організаціями з метою запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення та підтримання умов, що дають змогу таким особам добровільно, в безпечних умовах та з гідністю повернутися до покинутого місця проживання, або умов для інтеграції внутрішньо переміщених осіб за новим місцем проживання в Україні".
«Про державну службу» (від 10.12.2015 р., набуття чинності 01.05.2016 р., № 889-VIII)
Цей Закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
За законом, вступ на усі посади державної служби відтепер відбуватиметься лише за конкурсом на основі особистих якостей та досягнень кандидатів на посади, виключаються будь-які корупційні механізми при вступі та проходження державної служби. Також встановлюється прозора модель оплати праці, розроблена з урахуванням європейського досвіду. Крім того, запроваджується компетентнісна модель управління людськими ресурсами, оцінювання результатів роботи державних службовців, їх кар'єрна мотивація, підвищуються кваліфікаційні вимоги.
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг»
У Кодексі України про адміністративні правопорушення :
1) статтю 197 викласти в такій редакції:
"Стаття 197. Проживання без паспорта громадянина України або без реєстрації місця проживання
Проживання громадян, зобов’язаних мати паспорт громадянина України, без паспорта громадянина України або за недійсним паспортом громадянина України, а також проживання громадян без реєстрації місця проживання -
тягнуть за собою попередження.
Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за порушення, передбачені частиною першою цієї статті, -
тягнуть за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян";
у статті 219 доповнити частиною другою такого змісту:
"Від імені виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 197, 198 цього Кодексу (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження в центрі надання адміністративних послуг), мають право адміністратори центрів надання адміністративних послуг";
У статті 12 Земельного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27):
назву після слів "міських рад" доповнити словами "та їх виконавчих органів";
доповнити частиною другою такого змісту:
"До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать:
1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону;
2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону".
У Законі України "Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України"
у статті 6: частину третю викласти в такій редакції:
"У разі виникнення обмежень, передбачених цією статтею, орган, що їх запровадив, повідомляє про них у десятиденний строк з моменту їх запровадження:
1) громадянина України, щодо якого запроваджено відповідні обмеження;
2) органи Державної прикордонної служби України, які здійснюють контроль за дотриманням таких обмежень";
2) у частині другій статті 8 слова та цифри "пунктами 1, 2 і 6-8" замінити словом та цифрою "пунктом 1".
У Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні"
доповнити статтею 37-1 такого змісту:
"Стаття 37-1. Повноваження у сфері реєстрації місця проживання фізичних осіб
1. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження:
1) формування та ведення реєстру територіальної громади відповідно до закону";
3) пункт 2 частини другої статті 38 виключити.
У Законі України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 15, ст. 232 із наступними змінами):
1) у статті 3:
абзаци п’ятий і сьомий викласти в такій редакції:
"місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини";
"орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради";
в абзаці восьмому слова "або місця перебування" виключити;
в абзаці дев’ятому слова "та місце перебування особи", "довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи", "довідка про звернення за захистом в Україні" виключити;
доповнити абзацами десятим - тринадцятим такого змісту:
"документи, до яких вносяться відомості про місце перебування, - довідка про звернення за захистом в Україні, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;
реєстр територіальної громади - база даних, призначена для зберігання, обробки, використання визначеної цим Законом інформації, що створюється, ведеться та адмініструється органом реєстрації для обліку осіб, які проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
зняття з реєстрації - внесення інформації про зняття з реєстрації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку";
2) статтю 6 викласти в такій редакції:
"Стаття 6. Реєстрація місця проживання особи
Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов’язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
У разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку (далі - представник).
Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):
письмову заяву;
документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;
квитанцію про сплату адміністративного збору;
документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;
військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
У разі подання заяви представником особи додатково подаються:
документ, що посвідчує особу представника;
документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).
Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
За бажанням батьків чи одного з них документи, передбачені цією статтею для реєстрації місця проживання дитини, можуть бути подані органам державної реєстрації актів цивільного стану під час проведення державної реєстрації народження дитини. Органи державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, направляють зазначені документи органам реєстрації для реєстрації місця проживання новонародженої дитини.
Реєстрація місця проживання новонародженої дитини може здійснюватися також на підставі направлених органами соціального захисту населення даних, що зазначив законний представник, з яким постійно проживає дитина, у заяві про призначення допомоги при народженні дитини.
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.
Особа може доручити в установленому законодавством порядку подати заяву про реєстрацію місця проживання відповідній посадовій особі виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку за місцем її проживання.
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
У разі якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій адміністративно-територіальній одиниці, орган реєстрації після реєстрації такого місця проживання надсилає повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному органу реєстрації за попереднім місцем проживання особи в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі внесення під час реєстрації помилкових відомостей про особу орган реєстрації зобов’язаний на підставі поданих особою або її представником достовірних відомостей у день звернення внести необхідні зміни до документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування, реєстру відповідної територіальної громади із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
У разі прийняття рішення про зміну нумерації будинків, перейменування вулиць (проспектів, бульварів, площ, провулків, кварталів тощо), населених пунктів, адміністративно-територіальних одиниць, зміни в адміністративно-територіальному устрої на підставі відповідних актів вносяться зміни до реєстру територіальної громади, із збереженням попередніх даних, із подальшим внесенням цієї інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
У випадку, передбаченому частиною тринадцятою цієї статті, зазначені відомості за бажанням особи вносяться до документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування. Такі відомості вносяться безоплатно.
Орган реєстрації у разі виявлення в реєстрі територіальних громад помилкових відомостей про особу повідомляє її про це у тридцятиденний строк з дня виявлення таких відомостей, а також звертається до особи з проханням надати достовірні відомості для внесення змін до відповідного реєстру та/або документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування. Орган реєстрації передає відповідну інформацію в установленому Кабінетом Міністрів України порядку для внесення змін до Єдиного державного демографічного реєстру.
Надання органами реєстрації та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб, відомостей про місце проживання особи та інших персональних даних здійснюється виключно у випадках, передбачених законами України, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини або за згодою самої особи.
Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов’язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов’язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування.
Реєстрація та продовження реєстрації тимчасового перебування іноземців, осіб без громадянства здійснюються відповідно до законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства";
3) доповнити статтею 6-1 такого змісту:
"Стаття 6-1. Особливості реєстрації місця проживання бездомних осіб
Бездомні та інші особи, які не мають постійного місця проживання, реєструються за адресою спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, створених органами місцевого самоврядування.
Подання заяви про реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання таких осіб у порядку і строки, встановлені цим Законом, покладається на відповідну спеціалізовану соціальну установу, заклад соціального обслуговування та соціального захисту, де проживають зазначені особи";
4) у статті 7:
абзац другий частини першої викласти в такій редакції:
"заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації";
частину другу доповнити словами і цифрою "з урахуванням вимог, визначених частиною одинадцятою статті 6 цього Закону";
в абзаці другому частини четвертої слова "або свідоцтво про належність до громадянства України" виключити;
частину п’яту викласти в такій редакції:
"У разі подання заяви представником особи додатково подаються:
документ, що посвідчує особу представника;
документ, що підтверджує повноваження особи як представника (законного представника)";
доповнити частиною сьомою такого змісту:
"Особа може доручити в установленому законодавством порядку подати заяву про зняття з реєстрації місця проживання відповідній посадовій особі виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку за місцем її проживання";
5) доповнити статтею 9-1 такого змісту:
"Стаття 9-1. Підстави для відмови в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання
Орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо:
особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію;
у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними;
для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.
Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови";
6) статті 10 та 11 викласти в такій редакції:
"Стаття 10. Правила реєстрації місця проживання
Правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 11. Повноваження органів реєстрації та державних органів у сфері реєстрації фізичних осіб
Орган реєстрації здійснює:
формування та ведення Реєстру територіальних громад;
реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
передачу інформації та/або внесення у встановленому законом порядку відомостей про реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування до Єдиного державного демографічного реєстру.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, здійснює:
узагальнення практики застосування нормативно-правових актів з питань реєстрації місця проживання, виявлення проблемних питань у сфері реєстрації місця проживання та розроблення шляхів їх вирішення;
розроблення проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів у сфері реєстрації місця проживання;
встановлення у межах своїх повноважень вимог до програмного забезпечення реєстрів територіальних громад та стандарти обміну даними між такими реєстрами.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб:
контролює дотримання органами реєстрації законодавства з питань реєстрації місця проживання;
надає методологічну та технічну допомогу у забезпеченні взаємодії між реєстрами територіальних громад;
вносить пропозиції щодо забезпечення формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб та бере участь у розробленні проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів у сфері реєстрації фізичних осіб.
Облік громадян України, які проживають за межами України, ведеться закордонними дипломатичними установами України у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку";
7) доповнити статтями 11-1-11-3 такого змісту:
"Стаття 11-1. Адміністративний збір
За реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання сплачується адміністративний збір:
у разі звернення особи протягом встановленого цим Законом строку - у розмірі 0,0085 розміру мінімальної заробітної плати;
у разі звернення особи з порушенням встановленого цим Законом строку - у розмірі 0,0255 розміру мінімальної заробітної плати.
У разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну адміністративну послугу та зараховується до місцевого бюджету за новим місцем проживання.
Стаття 11-2. Реєстр територіальної громади
Орган реєстрації для потреб реєстрації місця проживання відповідно до цього Закону формує та веде реєстр територіальної громади. Орган реєстрації є розпорядником відповідного реєстру територіальної громади.
Органи реєстрації здійснюють обмін відомостями між реєстрами різних територіальних громад для реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання особи у разі її вибуття з однієї адміністративно-територіальної одиниці та прибуття до іншої адміністративно-територіальної одиниці в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Вимоги до збирання, зберігання, обробки, використання і захисту інформації у реєстрах територіальних громад визначаються законом.
До реєстру територіальної громади вносяться:
дані про особу:
прізвище, власне ім’я (усі власні імена), по батькові;
дата та місце народження;
місце проживання;
відомості про громадянство;
унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (якщо така інформація внесена до паспорта громадянина України);
дата реєстрації місця проживання;
прізвище, ім’я та по батькові представника, якщо він діє від імені особи, та відомості про документ, що посвідчує повноваження представника;
інформація про попереднє місце проживання;
дата зняття з реєстрації місця проживання (після вибуття особи);
найменування органу реєстрації, прізвище, ім’я, по батькові та посада особи, яка вносила записи до реєстру.
Стаття 11-3. Доступ до реєстрів територіальних громад
Доступ до інформації, що міститься у реєстрах територіальних громад, здійснюється з дотриманням вимог цього Закону, законів України "Про інформацію" та "Про захист персональних даних".
Службовим та посадовим особам розпорядників реєстрів та інших органів державної влади, що обробляють персональні дані, внесені до реєстрів, забороняється розголошувати персональні дані, що стали їм відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків.
Кожна особа має право на доступ до своїх персональних даних, внесених до реєстрів, а також інші права щодо своїх персональних даних, передбачені Законом України "Про захист персональних даних".
Доступ до реєстрів здійснюється виключно авторизовано, із збереженням інформації про службову або посадову особу, яка здійснювала запит, та час такого запиту.
Органу реєстрації заборонено передавати дані з реєстру територіальної громади третім особам з метою, не передбаченою цим Законом.
Обмін інформацією між органами реєстрації та іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування здійснюється за письмовою згодою особи з метою надання їй адміністративних послуг.
Передача персональних даних, внесених до реєстрів територіальних громад, органам державної влади, органам місцевого самоврядування без письмової згоди особи може здійснюватися лише у випадках, передбачених законом.
Дані реєстрів територіальних громад можуть використовуватися із статистичною або науковою метою, за умови їх знеособлення".
6. У Законі України "Про Державний реєстр виборців" :
1) частину першу статті 6 доповнити пунктом 6 такого змісту:
"6) унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (якщо така інформація внесена до паспорта громадянина України)";
2) частини першу та другу статті 8 викласти в такій редакції:
"1. Виборча адреса виборця визначається згідно з цією статтею та є підставою для віднесення виборця до відповідної виборчої дільниці.
2. Виборчою адресою виборця є адреса, за якою зареєстровано його місце проживання відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні";
3) статтю 17 доповнити частиною сьомою такого змісту:
"7. Підставою для видання наказу про внесення запису до бази даних Реєстру, внесення змін до персональних даних виборця, включеного до Реєстру, також можуть бути відомості, передані розпоряднику Реєстру згідно із статтею 22 цього Закону";
4) у статті 22:
друге речення частини першої викласти в такій редакції: "Поновлення бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, зазначених у частинах третій - дванадцятій та шістнадцятій цієї статті";
частину другу доповнити словами "або розпоряднику Реєстру згідно із цією статтею";
у частині третій:
в абзаці першому слова "реєстрації фізичних осіб" замінити словом "громадянства";
пункти 1, 4 та 5 виключити;
після частини одинадцятої доповнити новою частиною такого змісту:
"12. Уповноважена посадова особа органу реєстрації подає відомості про:
1) громадян України, зареєстрованих за місцем проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, яким протягом наступного місяця виповниться 18 років;
2) виборців, які протягом попереднього місяця зареєстрували своє місце проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці;
3) виборців, які протягом попереднього місяця зняті з реєстрації за місцем проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці".
У зв’язку з цим частини дванадцяту - двадцять другу вважати відповідно частинами тринадцятою - двадцять третьою;
у частині тринадцятій:
у першому реченні слово "одинадцятою" замінити словом "дванадцятою";
у другому реченні слова "десятою та одинадцятою" замінити словами "десятою - дванадцятою", а слово "житла" виключити;
у частинах чотирнадцятій, двадцять першій, двадцять другій та двадцять третій слово "одинадцятою" замінити словом "дванадцятою";
у частині сімнадцятій:
в абзаці першому слова "частинами третьою - одинадцятою" замінити словами "частинами третьою - дванадцятою";
у пункті 1 слова та цифри "частиною другою статті 17" замінити словом та цифрами "статтею 17";
у пункті 2 слова та цифри "частиною третьою статті 17" замінити словом та цифрами "статтею 17";
у частині вісімнадцятій слова "зареєстрованим місцем проживання та адресою житла виборця" замінити словами "адресою, за якою зареєстровано його місце проживання";
у частині дев’ятнадцятій слово "п’ятнадцятою" замінити словом "шістнадцятою";
після частини двадцять другої доповнити новою частиною такого змісту:
"23. Відомості, передбачені цією статтею, можуть подаватися розпоряднику Реєстру в електронному вигляді з державних інформаційних систем, що містять відповідну інформацію, у тому числі з Єдиного державного демографічного реєстру, у порядку, встановленому розпорядником Реєстру та органом, що забезпечує функціонування відповідної інформаційної системи. У такому разі ці відомості органам ведення Реєстру не подаються. Розпорядник Реєстру засобами автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи Реєстру передає отримані відомості відповідним органам ведення Реєстру".
У зв’язку з цим частину двадцять третю вважати частиною двадцять четвертою;
5) у статті 26:
частину четверту доповнити словами "а також для створення реєстрів територіальних громад";
частину шосту викласти в такій редакції:
"6. Персональні дані Реєстру у визначених законом випадках можуть бути використані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, для реалізації покладених на нього повноважень";
6) перше речення частини першої статті 28 викласти в такій редакції:
"1. Передбачені статтею 22 цього Закону відомості подаються відповідними органами, закладами, установами за десять днів до дня голосування";
7) у частині четвертій статті 33 слово "ведення" виключити.
Більш детально за посиланням: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/888-19/page2
Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (нова редакція, від 26.11.2015 р. № 835-VIII)
Серед основних нововведень Закону:
1. Змінено перелік суб’єктів державної реєстрації.
Так, відтепер державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців може здійснюватись:
• виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київською та Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями
• нотаріусами
Нотаріус як державний реєстратор виконує повноваження, передбачені абзацами другим, четвертим, сьомим - дев'ятим, дванадцятим і шістнадцятим частини першої статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Під час проведення державної реєстрації і надання відомостей з Єдиного державного реєстру нотаріус використовує печатку нотаріуса, визначену Законом України "Про нотаріат", та доступ до Єдиного державного реєстру на підставі договору, укладеного між державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом та технічним адміністратором Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Нотаріус, який провів реєстраційну дію, протягом трьох робочих днів з дня її проведення забезпечує надсилання документів, поданих для проведення цієї дії, відповідному державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи або місцем проживання фізичної особи - підприємця
• акредитованими суб’єктами. Відповідно до Закону акредитованим суб'єктом може бути юридична особа публічного права, у трудових відносинах з якою перебуває не менше ніж три державні реєстратори та яка до початку здійснення повноважень у сфері державної реєстрації уклала: договір страхування цивільно-правової відповідальності з мінімальним розміром страхової суми у тисячу мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року; договір з іншим суб'єктом державної реєстрації та/або нотаріусом (у разі коли акредитований суб'єкт здійснює повноваження виключно в частині забезпечення прийняття та видачі документів у сфері державної реєстрації)
2. Запровадження порталу електронних сервісів, що повинен забезпечувати:
• подання документів в електронній формі для державної реєстрації, ліцензування видів господарської діяльності, видачі документів дозвільного характеру;
• контроль за повнотою заповнення заяви про державну реєстрацію, ліцензування видів господарської діяльності, видачі документів дозвільного характеру;
• перегляд стану розгляду поданих документів;
• доступ до відомостей та документів, визначених цим Законом;
• оприлюднення результатів надання адміністративних послуг;
• формування та подання запитів в електронній формі про надання витягів;
• перегляд, копіювання та роздрукування виписки, витягу, інших документів та відомостей з Єдиного державного реєстру;
• сплату адміністративного збору та оплату надання відомостей з Єдиного державного реєстру з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу;
• функціонування персонального кабінету;
• доступ державних органів, у тому числі судів, органів Національної поліції, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, а також органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб до відомостей з Єдиного державного реєстру;
• проведення інших операцій, визначених цим Законом.
3. Запроваджено процедуру зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації. Розгляд документів зупиняється на строк, що становить 15 календарних днів з дати їх подання.
Законом визначено виключний перелік підстав для зупинення розгляду документів.
4. Змінено розмір адміністративного збори за проведення реєстраційних дій.
Так, зокрема, встановлено наступні ставки адміністративного збору:
• 0,3 мінімальної заробітної плати - за державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, крім внесення змін до інформації про здійснення зв'язку з юридичною особою;
• 75 відсотків адміністративного збору, встановленого цією частиною, - за державну реєстрацію на підставі документів, поданих в електронній формі;
• 0,05 мінімальної заробітної плати - за надання виписки для проставлення апостилю та витягу в паперовій формі;
• 0,07 мінімальної заробітної плати - за надання документа в паперовій формі, що міститься в реєстраційній справі;
• 75 відсотків плати, встановленої цією частиною за надання відповідного документа в паперовій формі - за надання витягу в електронній формі та документа в електронній формі, що міститься в реєстраційні справі.
5. Запроваджено процедуру оскарження рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації до Міністерства юстиції України та його територіальних органів.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом 15 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть встановити інші строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.
Повний текст Закону за посиланням: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/888-19/page2
«Про Державне бюро розслідувань» (від 12.11.2015 р. № 794-VIII)
Цей Закон визначає правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань.
Державне бюро розслідувань є центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Зокрема, Державне бюро розслідувань вирішує завдання із запобігання, виявлення, припинення, розкриття і розслідування:
1) злочинів, вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про державну службу», особами, посади яких віднесено до першої - третьої категорій посад державної служби, суддями та працівниками правоохоронних органів, крім випадків, коли ці злочини віднесено до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України;
2) злочинів, вчинених службовими особами Національного антикорупційного бюро України, заступником Генерального прокурора України - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або іншими прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю антикорупційного бюро України;
3) злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військових злочинів), крім злочинів, передбачених статтею 422 Кримінального кодексу України.
Державне бюро розслідувань відповідно до покладених на нього завдань та у межах своєї компетенції виконує наступні повноваження:
1) бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері протидії злочинності, вносить відповідні пропозиції на розгляд КМУ;
2) здійснює інформаційно-аналітичні заходи щодо встановлення системних причин та умов проявів організованої злочинності та інших видів злочинності, протидію яким віднесено до компетенції Бюро, вживає заходів до їх усунення;
3) припиняє і розкриває злочини, розслідування яких віднесено до компетенції Державного бюро розслідувань;
4) здійснює оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування злочинів, віднесених до підслідності Державного бюро розслідувань, на підставах та в порядку, встановлених законом;
5) здійснює розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за злочини, розслідування яких віднесено до підслідності Державного бюро розслідувань;
6) використовує гласних і негласних штатних та позаштатних працівників на підставах та в порядку, встановлених законом, дотримуючись умов добровільності і конфіденційності цих відносин, матеріально і морально заохочує осіб, які надають допомогу в запобіганні, виявленні, припиненні і розслідуванні злочинів, віднесених до підслідності Державного бюро розслідувань;
7) розробляє і затверджує методику розслідування окремих видів злочинів;
8) вживає заходів щодо відшкодування завданих державі збитків і шкоди, забезпечує можливості для конфіскації коштів та іншого майна, одержаного внаслідок вчинення злочинів, у порядку, визначеному законодавством;
9) організовує забезпечення особистої безпеки осіб рядового і начальницького складу, державних службовців Державного бюро розслідувань та інших
визначених законом осіб, а також захист осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, від протиправних посягань;
10) здійснює виконання запитів про надання правової допомоги, які надійшли від компетентних органів іноземних держав;
11) забезпечує відповідно до законодавства додержання режиму захищеної законом таємниці та іншої інформації з обмеженим доступом, а також визначеного законом порядку оприлюднення та надання доступу до до публічної інформації;
12) здійснює інші повноваження.
Систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні органи, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. Чисельність центрального апарату та територіальних управлінь складає 1500 осіб.
Директора Бюро призначає Президент України за поданням Прем'єр-міністра відповідно до подання конкурсної комісії, яка займатиметься відбором кандидатів в директори Бюро.
Відзначимо, особи, які претендують на посади Директора Державного бюро розслідувань та його заступників, повинні відповідати низці вимог. Зокрема, на ці посади може претендувати громадянин України, не молодший 35 років, який:
- має вищу юридичну освіту;
- має стаж роботи в галузі права не менше десяти років (після здобуття особою вищої юридичної освіти);
- має досвід роботи на керівних посадах не менше п’яти років;
- володіє державною мовою;
- не є членом жодної політичної партії;
- не є і не був членом організації, забороненої законом або судом;
- має високі моральні якості і бездоганну репутацію;
- за станом здоров’я спроможний виконувати відповідні службові обов’язки.
«Про зовнішню трудову міграцію» (від 05.11.2015 р. № 761-VIII)
Цей Закон визначає правові та організаційні засади державного регулювання зовнішньої трудової міграції та соціального захисту громадян України за кордоном (трудових мігрантів) і членів їхніх сімей.
Водночас зазначається, що дія закону не поширюється на громадян України, які шукають притулок чи отримали притулок у державі перебування; осіб, які здобувають освіту, професійну підготовку та підвищують кваліфікацію за кордоном; працівників дипломатичної служби та інших органів державної влади, які працюють у закордонних дипломатичних установах України; осіб, які перебувають у відрядженні за кордоном.
Документ передбачає, що права трудових мігрантів, зокрема на належні умови праці, винагороду, відпочинок і соціальний захист, регулюються законодавством держави перебування та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою. Громадяни України, які здійснювали оплачувану діяльність у державі перебування до набрання чинності цим законом прирівнюються у своїх правах до трудових мігрантів.
В ухваленому законі окремою статтею прописано порядок оподаткування доходів трудових мігрантів, оподаткування має здійснюватися в порядку та розмірі встановлених державою перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами. Резиденти України з урахуванням норм міжнародних договорів згідно з цим законом мають право на зарахування податків і зборів, сплачених за межами України, під час розрахунку податків і зборів в Україні відповідно до норм Податкового кодексу.
«Під час перебування за межами України трудовий мігрант зобов'язаний забезпечити повноту та своєчасність сплати податків і зборів за майно, розташоване на території України, що належить йому на праві власності або перебуває в оренді, зокрема шляхом призначення уповноваженої особи», - йдеться в законодавчому акті.
Визначено права трудових мігрантів на належні умови праці, соціальний захист і возз'єднання сім'ї. Держава зобов'язана сприяти реінтеграції в суспільство трудових мігрантів та членів їх сімей після повернення в Україну шляхом надання соцпослуг. Встановлено державний контроль та відповідальність за порушення вимог законодавства про трудову міграцію.
«Про електронну комерцію» (від 03.09.2015 р. № 675-VIII)
Цей Закон визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Зокрема, Закон запроваджує низку визначень, що застосовуватимуться у сфері правових відносин із електронними правочинами; визначає правовий статус покупця та продавця товарів, робіт, послуг в електронній комерції; встановлює обов’язок для продавця, який поширив інформацію про товар, роботу, послугу розкривати та забезпечити прямий, простий, стабільний доступ до інформації про повне його найменування та місцезнаходження, відомості про ліцензію, у разі її обов’язковості, інформацію щодо включення у вартість товару, роботи, послуги податків, вартість доставки.
Крім того, встановлюється обов’язок для всіх учасників відносин у сфері електронної комерції захищати персональні дані, що стали їм відомі з електронних документів (повідомлень) під час здійснення електронних правочинів, у порядку, передбаченому Законом України «Про захист персональних даних».
Зазначеним Законом внесено зміни до:
1. Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо обов’язкових реквізитів в первинних та зведених облікових документах, складених на паперових або машинних носіях, в частині надання можливості підписання зазначених документів за допомогою аналогу власноручного підпису або підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закон України від 22 травня 2003 року № 852-IV «Про електронний цифровий підпис»
(далі – Закон № 852-IV);
2. Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» щодо визначення оригіналу електронного документа. Зокрема, оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону № 852-IV;
3. Закону України від 01 червня 2010 року № 2297-VI «Про захист персональних даних» щодо надання фізичною особою дозволу на обробку її персональних даних. Зокрема, у сфері електронної комерції згода суб'єкта на обробку персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.
Немає коментарів:
Дописати коментар